Лендинг для курсу: структура, що продає
Порядок блоків, який веде людину від «а що це» до оплати. Що писати в першому екрані, куди ставити ціну, скільки потрібно відгуків і які блоки можна прибрати без втрат.
Лендинг — не «красива сторінка», а послідовність відповідей на питання, які людина ставить собі перед оплатою. Якщо порядок відповідей правильний, продає навіть проста верстка.
Структура, що працює
| Блок | На яке питання відповідає |
|---|---|
| 1. Перший екран | Що це і чи мені воно потрібно |
| 2. Проблема | Чи розумієте ви мою ситуацію |
| 3. Результат | Що я матиму після курсу |
| 4. Для кого | Чи це саме про мене |
| 5. Програма | Що всередині |
| 6. Автор | Чому вам можна вірити |
| 7. Відгуки й кейси | А в інших вийшло? |
| 8. Тарифи | Скільки коштує і що входить |
| 9. Гарантія | Чим я ризикую |
| 10. FAQ | Відповіді на сумніви |
| 11. Заклик | Що робити далі |
Перший екран вирішує половину справи
У вас близько трьох секунд. За цей час людина має зрозуміти: про що це, для кого й що вона отримає.
Формула заголовка: результат + для кого + строк. Наприклад: «Перші 10 клієнтів з Instagram за 30 днів — для майстрів б'юті без бюджету на рекламу».
Під заголовком — одне речення уточнення, кнопка й короткий доказ (скільки людей пройшли, скільки років практики). Більше нічого. Детально про формулювання — заголовки, що продають курс.
Блок проблеми: покажіть, що ви розумієте
Три-чотири конкретні ситуації, у яких людина себе впізнає. Не «ви хочете розвиватись», а «ви пишете пости через силу, а замовлень усе одно немає».
Головне правило: описуйте симптоми словами клієнта, а не термінами зі своєї професії.
Програма: не список тем, а перелік результатів
Порівняйте два формати опису модуля:
- Слабко: «Модуль 3. Контент-маркетинг».
- Сильно: «Модуль 3. Складете контент-план на місяць, який не доведеться придумувати щодня».
Кожен модуль — обіцянка конкретної зміни. Так програма перетворюється з переліку на аргумент.
Тарифи: три варіанти працюють краще за один
Один тариф змушує вирішувати «купити чи ні». Три тарифи змінюють питання на «який обрати» — і це зовсім інша розмова.
- Базовий — матеріали без перевірки.
- Основний — матеріали + зворотний зв'язок. Виділяйте його візуально: саме його купують найчастіше.
- Преміум — з індивідуальною роботою, обмежена кількість місць.
Як рахувати ціни — у статті тарифи курсу.
Відгуки: конкретика замість емоцій
Сильний відгук містить чотири елементи: ситуація до, що робили, результат у цифрах, скільки часу минуло. Слабкий — «мені все сподобалось, рекомендую».
Якщо відгуків ще немає, працюють проміжні докази: скріншоти робіт учнів, ваші власні результати, кейс першої групи.
Блоки, які можна прибрати
- Довга історія автора. Достатньо короткого блоку з фактами, що доводять експертність.
- Перелік «що ви отримаєте» з очевидностями. «Доступ до особистого кабінету» не аргумент.
- Анімації й слайдери. Уповільнюють сторінку, особливо на телефоні.
- Таймери зі знижкою, що оновлюються щодня. Досвідчена аудиторія їх упізнає й перестає довіряти.
Технічна частина
Сторінку не обов'язково замовляти. У DSchool лендинг збирається з готових секцій, тарифи підтягуються з курсу автоматично, а форма заявки одразу створює ліда в CRM — без окремого конструктора й інтеграцій.
Розбір реальних помилок на живому прикладі — у статті розбір лендингу курсу.
Часті питання
Якої довжини має бути лендинг?
Такої, щоб закрити всі питання й заперечення покупця. Для недорогого міні-курсу вистачає 5–6 екранів, для програми на кілька місяців — 12–15. Коротка сторінка на дорогий продукт лишає надто багато сумнівів.
Куди ставити ціну?
Після програми й доказів, але не в самому кінці. Людина має спершу зрозуміти цінність, а потім побачити цифру. Ховати ціну зовсім — погана ідея: це відсіює тих, хто не хоче писати в директ заради відповіді.
Скільки відгуків потрібно?
Три-п'ять конкретних краще за двадцять загальних. Цінність має відгук із результатом і деталями, а не «дуже сподобалось, дякую».
Чи потрібне відео на лендингу?
Не обов'язкове, але коротке відео від автора помітно підвищує довіру в нішах, де важлива особистість. Головне — не робити його єдиним джерелом інформації: більшість людей його не вмикають.
